Досвід роботи

Використання технології розвитку критичного мислення
з метою формування життєвої компетентності
молодших школярів

Навряд чи є що – небудь більш важливе для знання,

для спокійного життя і для успіху будь – якої справи,

ніж уміння людини мислити.

Джон Локк

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

Пошук нового світорозуміння, педагогічного світовідчуття, здатного зазирнути в майбутнє, виступають ознаками сучасних реформаційних процесів в освіті України. Перед навчальними закладами всіх рівнів постає проблема становлення людини як суб’єкта життєтворчості, спроможної виробити свій життєвий проект, відповідально ставитися до життя. Життєвий досвід дитини — вирішальний фактор формування особистості, а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити в собі і розвинути те, що їй органічно притаманне. Нові вимоги ставлять за практично значущу мету діяльності вчителя не управління процесом засвоєння учнями знань, а педагогічний супровід формування компетентної особистості.

Одним із пріоритетних завдань сучасної початкової школи є розвиток дитини як неповторної особистості, розвиток позитивного ставлення до навчання, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно, у центрі навчально-виховного процесу повинен перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми. Це актуалізує питання розроблення технологій впровадження активного продуктивного навчання у методику викладання навчальних предметів ще в початковій школі, зокрема і застосування методів і прийомів технології розвитку критичного мислення.

ПРОБЛЕМА

Більшість науковців поділяють думку, що має утвердитися нова філософія освіти, нова педагогіка – педагогіка компетентної людини. У світлі парадигми життєтворчості головними завданнями є формування і розвиток життєвої компетентності особистості. Проблема формування життєвої компетентності молодших школярів сьогодні визначається провідною у процесі виховання підростаючого покоління та підготовці школярів до життя і діяльності в суспільстві.
Трансформація самого способу життя людства обґрунтовує значущість володіння комплексними мислительними навичками, насамперед, критичним і творчим мисленням. Педагоги та психологи поділяють думку, що критичність і творчість як властивості мислення існують паралельно й мають розглядатися в єдності. Усе це зумовлює необхідність вивчення критичного і творчого мислення в контексті педагогіки життєтворчості. Критичне та творче мислення досліджували багато науковців, разом з тим залишається низка нерозв’язаних питань щодо життєтворчої спрямованості вивчення навчальних дисциплін, ефективних шляхів формування життєвої компетентності особистості та впливу на цей процес критичного мислення. Ці проблеми й зумовлюють актуальність обраної теми.

ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ

є процес формування життєвої компетентності учнів.

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ:

формування життєвої компетентності молодших школярів засобами технології розвитку критичного мислення.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ:

  • Вивчення впливу критичного мислення на формування творчих здібностей учнів початкових класів.
  • Розробка та впровадження у навчально-виховний процес системи вправ як основи формування критичного мислення та розвитку творчих здібностей молодших школярів.

ЗАВДАННЯ:

  • Визначити сутність та структуру життєвої компетентності.
  • Виявити основні методи та прийоми технології розвитку критичного мислення, спрямовані на формування життєвої компетентності учнів.
  • Застосувати технологію розвитку критичного мислення на практиці з метою формування життєвої компетентності молодшого школяра.
  • З’ясувати вплив критичного мислення на процес формування життєвої компетентності учнів.
  • Проаналізувати результативність навчання та рівень розвитку шкільної мотивації та пізнавальної активності учнів початкових класів.

МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА

Розвиток у школяра самостійності, здатності до самоорганізації, саморозвитку, самовиховання, самоосвіти – це одне з першочергових завдань сучасної школи. Школа повинна підтримати, захистити дитину, озброїти механізмами, технологіями розробки життєвих стратегій, спрямованих на формування гармонійної компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, вміє повноцінно жити в новому світі, адекватно реагувати на зміни, постійно самовдосконалюється, намагається змінити на краще своє життя та життя своєї країни. А це залежить від тих додаткових якостей, які ми зараз називаємо компетентностями.
У контексті педагогіки життєтворчості життєва компетентність розглядається як складне утворення, що охоплює «уміння орієнтуватися в соціальних ситуаціях; здатність обирати адекватні та ефективні способи розв’язання життєвих проблем; знання своїх особистих якостей, своїх достоїнств і недоліків; здатність до самовдосконалення та самозмін; здатність розуміти й оцінювати інших людей, встановлювати з ними адекватні способи спілкування, проявляти толерантність у стосунках; уміння керувати собою й обставинами свого життя».
Науковці А. Куракін, А. Мудрик, Л. Новикова розглядають життєву компетентність як якість особистості, що формується під час міжособистісної взаємодії, спілкування, без якого неможливе її становлення.
Можна підтримати думку В. Зарицької, яка наголошує, що життєва компетентність є цілісним утворенням, яке становить системну властивість усієї особистості, що характеризує її здатність зберігати та оптимально відтворювати, розвивати себе, своє життя, успішно діяти в різних життєвих ситуаціях, вирішувати складні життєві проблеми.
Життєва компетентність молодшого школяра – це:
– знання;
– уміння та навички, життєва мудрість;
– життєтворчі здібності;
– життєвий досвід;
– життєві досягнення.
Отже, формування життєвої компетентності у початковій школі – це складний процес, у результаті якого молодший школяр здобуває якості, необхідні йому для життєдіяльності в суспільстві, оволодіває соціальною діяльністю, комунікативними вміннями.
Посилення компетентнісної спрямованості, як зазначається в Державному стандарті початкової загальної освіти, створює передумови для вдосконалення навчально-виховного процесу, застосування ефективних педагогічних технологій, однією з яких є технологія розвитку критичного мислення.
Дослідженню феномена критичного мислення присвячено праці багатьох науковців. Принципи та закономірності функціонування критичного мислення в контексті загальних розумових здібностей розглядали В. Біблер, А. Брушлинський, М. Вертгеймер, Д. Вількєєв, Дж. Плфорд, І. Ільясов, З. Калмикова, І. Лернер, О. Лук, Р. Пауль, О. Матюшкін, М. Махмутов, С. Рубінштейн, Б. Теплов, О. Тихомиров, В. Шубинський та інші Значення критичності в структурі особистості висвітлювали Т. Бізенков, П. Блонський, С. Рубінштейн, Б. Теплов та інші. Формуванню критичності в процесі виявлення і спростування помилок, оволодіння контрольно-оцінною діяльністю, розвитку самооцінки, самоконтролю, саморегуляції учнів у навчальній діяльності присвячені дослідження Ш. Амонашвілі, С. Векслера, В. Крутецького, Г. Липкіної, Л. Рибака, В. Синельнікова, О. Тихомирова, Д. Халперн та інших. Вивчення умов шляхів формування критичності у школярів різних вікових груп має місце в дисертаційних дослідженнях А. Байрамова, Т. Бізенкова, С. Векслера, Д. Джумапієвої, В. Коневої, Ф.Мінкіної, В. Синельнікова, О. Пометун та інших.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для досягнення мети та реалізації завдань мною використовувався комплекс методів дослідження:
– теоретичні: метод аналізу наукових джерел з проблеми дослідження, моделювання, аналіз і синтез результатів впровадження досвіду щодо формування життєвої компетентності особистості засобами технології критичного мислення;
– емпіричні: педагогічне спостереження; бесіда, тестування, анкетування; педагогічний експеримент.

НОВИЗНА ДОСВІДУ

Новаційна значущість мого досвіду роботи передусім простежується у характері взаємовідносин всіх учасників педагогічного процесу. На уроці створюється особлива атмосфера взаємодовіри та взаємоповаги, використовуються стилі спілкування на основі партнерства та об’єднання спільною творчою діяльністю.
Працюючи над даною методичною темою, на практиці переконалася, що використання технології розвитку критичного дає стійкі та позитивні результати:
– відіграє важливу роль у формуванні особистості;
– сприяє формуванню життєвої компетентності;
– допомагає досягти учням високого рівня навчальних досягнень, особистісного розвитку;
– активізує мисленнєву і творчу діяльність;
– покращує показники засвоєння навчальної інформації;
– розвиває самостійність, незалежність, пошукову спрямованість мислення;
– посилює прагнення учнів осмислювати отриману інформацію, критично її аналізувати, висловлювати власні погляди;
– підвищує інтерес дітей до навчання;
– сприяє розвитку навичок спілкування, співпраці, взаємодії в колективі.
Переконана, що кінцевою метою діяльності вчителя є формування дитини як неповторної особистості. І лише тоді вона такою стане, коли навчиться самостійно мислити, тобто мислити критично.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСВІДУ

Головними специфічними ознаками критичного мислення молодших школярів є: незалежність мислення, відносна самостійність думок, спірність до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших; критичне ставлення до себе, виявлення власних помилок та адекватне ставлення до них; пошукова спрямованість мислення; прагнення до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань; вміння брати участь у діалоговій взаємодії.
Ефективність навчання засобами стратегії розвитку критичного мислення визначається мірою участі самої дитини в процесі здобуття знань, тому головне завдання такого навчання – навчити дітей вчитися самим та користуватися своїми знаннями в повсякденному житті. Отже, ставлю перед собою мету – виявити творчий потенціал дитини, створити умови для розвитку особистості, яка вміє формувати власну думку, розв’язувати проблеми, здатна самостійно займатися власною освітою.

Для стимулювання критичного мислення створюю в класі такі умови:
– дозволяю учням вільно розмірковувати;
– приймаю різноманітні ідеї та думки;
– активно залучаю учнів до процесу навчання (учні – співавтори уроку);
– створюю в класі навчальне середовище, орієнтоване на дитину;
– надаю право вибору;
– ціную критичні міркування учнів.
Намагаюся будувати уроки так, щоб розвинути в кожного учня такі вміння та навички:
– самостійно аналізувати інформацію, визначати її сутність, порівнювати її з іншою інформацією і робити власні висновки;
– бачити помилки або логічні порушення в аргументації партнерів та в інших джерелах інформації;
– визначати зв’язок між аргументами і висновками, викривати протиріччя між ними;
– осмислювати наслідки тих чи інших висновків, тверджень, думок, помічати, коли порушується їх логічна основа;
– аргументувати свою думку, переглядати свої позиції.
Перед кожним уроком ставлю таку мету, щоб вчити учнів на двох рівнях:
а) опрацювати зміст матеріалу;
б) оволодіти процесом учіння та засвоєння змісту.
Таким чином, розуміючи не лише зміст, а й особливості процесу навчання, учні перетворюються на особистостей, здатних постійно відкривати нові ідеї та інформацію і трансформувати їх у практичні вміння та навички. Виховати в дітях такі якості, як допитливість, зацікавленість, уява, критичне мислення, безпосередність та бажання експериментувати, я вважаю своєю першочерговою задачею.
Спостерігаючи за розумовою діяльністю своїх учнів, переконалася, що думка дитини молодшого віку невід’ємна від почуттів і переживань. Складний взаємовплив зовнішніх і внутрішніх умов породжує жаданий результат – позитивні емоції, серед яких найсильніша радість пізнання. Спалах позитивних емоцій зацікавленості викликають у дітей незвичайні способи постановки й оформлення навчального завдання: поєднання обчислювального і мовного завдання з конструюванням, тренувальні вправи, подані через привабливий ігровий реквізит, наприклад, «Чарівна квітка», «Крамничка Мудрої сови», завдання у римованій формі, з етичним підтекстом та інші.
Переді мною завжди стоїть завдання: як зробити дітей активними учасниками навчально-виховного процесу, привчити їх думати, усвідомлювати суть явищ. Тоді за мету ставлю: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зростати в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів.
Для створення «ситуації успіху» застосовую такі прийоми:
– «Радість класу» – емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри в себе;
– «Лінія горизонту» – перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту;
– «Авансування» – учитель під час індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.
Критично мислить той, хто активний, зацікавлений, працює із задоволенням. Переконана, що учні, які активно залучені до процесу навчання на досить складному рівні, відчувають задоволення від цього, а їхні навчальні можливості підвищуються.
«Роби як ми, роби краще нас» – ось девіз уроків з використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та вираховування її індивідуального стилю діяльності найбільш продуктивно впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця».
Ефективність формування критичного мислення в учнів початкових класів обумовлюється цілісним впровадженням системи вправ, яка цілеспрямовано забезпечує здатність учнів до критичного осмислення явищ дійсності та змісту навчального матеріалу. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. На мою думку, учень, наче уславлений барон Мюнхгаузен, сам себе має витягти з трясовини. Діяльність учителя повинна бути націлена на те, щоб організовувати, коригувати, залучати до пошуку.
При побудові уроку за основу беру його трьохфазову структуру: виклик, осмислення, рефлексія. Але досвід показав, що моделювати урок у цій технології не завжди доречно, а іноді й непросто, особливо в 1 класі. У той же час окремі елементи технології використовую часто:
– «Мозкова атака» або «Мозковий штурм»;
– «Асоціативний кущ»;
– «Джигсоу»;
– таблиця «Знаємо – хочемо дізнатися – дізналися»;
– гра «Вірю – не вірю»;
– метод «Прес»;
– «Синквейн» (сенкан);
– «Рюкзак»;
– «Різнокольорові капелюшки».
Впевнена, що досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають ігрові технології, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні, і гра для них – це перша можливість виявити себе як особистість.
З метою активізації пізнавальної творчої діяльності я використовую різні форми зацікавленості: дидактичні і сюжетні ігри, задачі у віршах, задачі-жарти, ребуси, ігрові і цікаві ситуації тощо. Проводжу нестандартні уроки: уроки-подорожі, уроки-казки, уроки-аукціони та інші. Завдяки взаємодії слова й унаочнення, а також використанню ІКТ, вчу самостійно робити висновки та знаходити рішення, аналізувати та спостерігати, шукати пояснення.
Особливу увагу на уроках приділяю груповій роботі. Переконана, що працюючи в групі, діти навчаються співробітництву, умінню враховувати точку зору інших, несвідомо передають і переймають засоби і вміння, у них з’являється бажання вчитися, формується життєва компетентність. За спільною справою учні почуваються невимушено, весело, ставлять одне одному і вчителеві безліч запитань, зовсім по-іншому реагують на партнерську допомогу, точніше оцінюють свою роботу та інших, виконують різні ролі.
На власному досвіді я переконалася, що саме технологія розвитку критичного мислення дозволяє максимально підвищити ефективність навчально-виховного процесу, дає можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватись, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію, адаптує до життя в суспільстві.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ

Системне запровадження методів і прийомів технології розвитку критичного мислення в початковій школі є прийнятним і оптимальним, значною мірою підвищує ефективність і якість засвоєння навчального матеріалу та забезпечує:
ситуацію успіху для кожного учня і, відповідно, підвищення самооцінки суб’єктів навчання;
усвідомлене, критичне та оцінне сприйняття інформації (фактів, тверджень, положень, висновків), процесів і результатів;
надання учням зразків досвіду життєдіяльності, характерів, ситуацій і питань, що допоможе зрозуміти їм подібне, якщо це трапиться в їхньому житті;
формування життєвої компетентності.
Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво. Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища й утвердження системного характеру навчання та самонавчання. За своєю сутністю технологія формування критичного мислення має інноваційний характер: вимагає від учнів застосовувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди та розв’язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.
Системне запровадження цієї технології в школі призводить до того, що усі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.
У результаті проведеного мною дослідження разом із практичним психологом виявлено позитивний вплив використання технології розвитку критичного мислення на розвиток пізнавальної активності учнів та мотивацію до навчання (додаток 1).
Слід зазначити, що підвищився інтерес учнів до вивчення предметів, збільшилася кількість дітей, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступово намічається тенденція зростання успішності, підвищення якості знань (додаток 2).
Мої учні є активними учасниками конкурсів «Колосок», «Кенгуру», «Соняшник» тощо, неодноразово ставали переможцями районної олімпіади з математики, української мови та природознавства «У світі знань», міської олімпіади «Путівка в науку», олімпіади з математики «Наукові старти» Малого каразінського університету, районного етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (додаток 3).
У результаті моєї роботи над темою досвіду:
• розроблено:
– цикл уроків з використанням технології розвитку критичного мислення;
– методичні матеріали «Використання технології критичного мислення з метою формування життєвої компетентності молодших школярів», які були представлені на районній виставці-ярмарку педагогічних ідей і технологій;
• проведено:
– засідання педагогічної майстерні на тему: «Критичне мислення. Створення умов для розвитку критичного мислення»;
– майстер-клас за темою «Технологія розвитку критичного мислення на уроках у початковій школі»;
– засідання творчої групи вчителів початкових класів району з обміну досвідом за темою «Формування всебічно розвиненої особистості молодшого школяра»;
– обласний семінар «Інноваційні технології навчання в початковій школі».
Матеріали досвіду:
• були розглянуті на засіданнях:
– творчої групи вчителів початкових класів;
– методичного об’єднання вчителів початкових класів;
– педагогічної ради (додаток 4);
• опубліковано у фахових журналах «Початкова освіта», «Розкажіть онуку;
• розміщено на Інтернет-ресурсах «Учительський журнал он-лайн», «Методичний портал» (додатки).

shkolnye_kartinki_41